Варроатоз бджіл: проблеми і рішення
При проведенні діагностичних досліджень підмору бджіл в ряді населених пунктів територіальних громад Шепетівського району встановлено захворювання бджіл на варроатоз сильного та середнього ступеня зараження.
Варроатоз бджіл – найнебезпечніша хвороба бджіл, яка загрожує існуванню бджільництва, як галузі.
Шкода, якої зазнають бджоли від варроатозу, це:
- загибель бджолосімей;
- ослаблення бджолосімей і зниження їх продуктивності;
- поширення супутніх кліщу вірусних захворювань (всього їх більше 10), зокрема, таких, як вірус деформованого крила (ВДК), шкода від яких іноді може бути більша, ніж шкода від самого кліща;
- порушення природних механізмів розмноження бджіл через ураження трутневого розплоду, що розладнує як розмноження бджіл, так і селекційну роботу з ними.
Варроатоз бджіл завдає значної економічної шкоди галузі через зниження продуктивності праці і підвищення собівартості виробництва продукції бджільництва.
Існує близько сотні хвороб, на які хворіють бджоли. Серед них – варроатоз, єдине захворювання, якого бджоли не можуть позбутися самостійно, оскільки в процесі еволюції в них ще не виробилося механізмів, які дозволяють це робити. Тобто, сім’я бджіл, заражена кліщем, в наших умовах приречена на загибель протягом року - трьох, якщо її не лікувати тим чи іншим способом.
Підходи і методи лікування варроатозу.
Методи лікування варроатозу і заходи боротьби з кліщем варроа можна розділити на чотири групи:
- хімічні (медикаментозні) методи;
- засоби рослинного походження або органічні методи;
- природно-біологічні методи протистояння бджіл кліщу варроа;методи розведення, утримання і селекції бджіл, які дозволяють стримувати розмноження і поширення кліща і підтримують низькі рівні закліщеності бджіл.
На поточний момент визнано, що основними методами боротьби з кліщем варроа є хімічні і медикаментозні методи лікування. Також загальновизнаною є думка, що хімічні засоби боротьби дають тимчасовий і половинчастий ефект, і вони не можуть привести до радикальних результатів і в перспективі - подолання варроатозу бджіл, як хвороби. Більш радикальна оцінка: хімічні засоби боротьби з варроатозом - це шлях в нікуди.
Хімічні методи боротьби і їх недоліки.
Хімічні методи лікування варроатозу передбачають введення в гніздо тих чи інших хімічних реагентів, які, по ідеї, знищують кліща і є безпечними для бджіл (і для пасічника).
На поточний момент відомо 4 діючих речовини: амітраз, кумафос, флювалінат і флюметрин Три з них синтезовані цілеспрямовано, як засоби проти варроатозу. На їх основі створено десятки медикаментів і засобів, які і використовують проти кліща варроа.
Така схема лікування варроатозу має чимало недоліків:
1. Привикання кліща до хімічних ліків
2. Фальсифікація препаратів.
3. Синергетичний ефект.
4. Кумулятивний ефект.
5. Здоров’я пасічника.
6. Забруднення продукції бджільництва.
Особливості лікування варроатозу.
Більшість пасічників не проводять діагностику на закліщеність своїх бджіл. Тому варроатоз - це ворог, якого ми не бачимо, хоча окремий кліщ видимий на бджолі. Хоча, якщо ви бачите кліщів на бджолах, то лікувати бджіл від варроатозу вже пізно у більшості випадків.
Більшість пасічників не мають стратегії боротьби з кліщем. Наміри більшості обмежуються планами обробити чим-небудь бджіл від кліща восени, інколи – двічі на рік. Індивідуальний підхід тут часто шкодить справі. Якщо ви обробили бджіл від кліща, а ваш сусід не зробив цього, то ваші бджоли встигнуть перезаразитися і можуть загинути в зимівлі. Три негативних фактори єдиним фронтом тиснуть на наших бджіл: обробка полів отрутохімікатами, варроатоз і білкове голодування через неналежне надходження пилку. Слід розуміти, що, якщо ми не знайдемо радикальних рішень у боротьбі з кліщем, наші бджоли можуть загинути. Якщо перед появою варроатозу ми мали втрати бджіл в зимівлі, то тепер звичною справою стали: осінній відхід бджіл (від Спаса до утворення клубу), зимовий відхід бджіл (безоблітний період), весняний відхід бджіл (від обльоту до акації). Ми поступово прийшли до ситуації, коли втрати сімей протягом року становлять до 50%. Це при тому, що зими тепер коротші і тепліші. Вже тепер чимало пасік не мають власних біологічних ресурсів одночасно для медозбору і розведення бджіл, тому змушені поповнювати втрати за рахунок пакетів із тих регіонів, де немає взятку із соняшнику. Майже припинилося роїння, тепер з ним не потрібно боротися, і це ознака нездоров’я бджіл на глобальному популяційному рівні. Завезення пакетів і відсутність роїння дуже шкодять популяції бджіл в чисто еволюційному плані, і не сприяють подоланню варроатозу.
