Ленковеччина пам'ятає
Басистий Максим Володимирович народився 2 жовтня 1984 року в Чотирбоках. Син військового, одним із перших у 2014 році став на захист України. З початком повномасштабного вторгнення, маючи бойовий досвід, Максим Володимирович без вагань знову пішов до Збройних сил України боронити свою землю від орків.
5 липня 2023 року Максим Басистий, водій 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4638 загинув в бою за Бахмут. За бойові заслуги Максим Володимирович Басистий нагороджений державною відзнакою «Золотий Хрест».
Захоронений в селі Чотирбоки
Гнатюк Олександр Олександрович народився 28 квітня 1980 року в селі Ленківці. 30 вересня 2022 року був призваний до Збройних сил України, воював у складі 10-ї гірсько-штурмової бригади 109 батальйону 3-ї запасної роти в/ч 3892 на Бахмутському напрямку, поблизу населених пунктів Яковлівка, Роздолівка. Олександру стрілку ще доручили виконувати обов’язки санінструктора. Він витягував поранених побратимів з нейтральної території, надавав їм першу медичну допомогу, часто ризикуючи власним життям.
Чесно виконував свій громадянський обов’язок, захищав Україну і віддав за неї життя! Загинув Олександр Гнатюк 1 січня 2023 року під час бойових дій з військовим формуванням російських загарбників поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області.
Захоронений в селі Ленківці
Голик Аркадій Миколайович народився 5 травня 1998 року в селі Брикуля.
На початку повномасштабної війни, не вагаючись добровольцем став на захист України. Солдат, водій кулеметного взводу стрільців 24-річний Аркадій Голик під час відбиття штурмових дій поблизу населеного пункту Соледар Донецької області отримав дуже важке поранення. В лікарні ім. Мечникова лікарі довго боролися за життя юного воїна, проте 29 грудня 2022 року Аркадій Миколайович залишив земне життя.
Захоронений в селі Брикуля.
Зубченко Сергій Васильович народився 10 червня 1975року в селі Лавринівці Шепетівського району.
Дитинство і шкільні роки пройшли у рідному селі.
Після школи навчався на водія в Гамарні Полонського району. Далі була строкова військова служба, яку проходив у м.Чугуєві Харківської області.
До армії і після працював у місцевому колгоспі.
З 2002року жив і працював у м.Києві.
18 липня 2022 року був призваний на військову службу 11 квітня 2024 року Зубченко Сергій Васильович поліг під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Роботино Запорізької області.
Захоронений у селі Лавринівці.
Казмірчук Едуард Андрійович народився 27 березня 2000 року в селі Лавринівці.
Доброволець, у 2020 році підписав контракт і став учасником операції об'єднанних сил, брав участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, де і отримав посвідчення учасника АТО.
З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України. Захищаючи Київщину, 11 березня 2022 року під час виконання бойового завдання 21-річний Едуард Казмірчук, військовий 10-ї Гірсько-Штурмової бригади, мужній "едельвейс" загинув від авіанальоту противника в районі населеного пункту Варівськ..
Указом Президента України Казмірчук Едуард Андрійович нагороджений орденом «За мужність» Ш ступеня (посмертно).
Захоронений в селі Лавринівці.
Кармазін Віталій Володимирович народився 8 серпня 1986 року в Дніпропетровську. В 2015-2016 роках захищав свою державу під час Антитерористичної операції на Донеччині.
Віталій дуже любив малу батьківщину своєї мами - село Старі Бейзими, і весь свій вільний час проводив у селі.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій Володимирович перевіз вагітну дружину і сина до Старих Бейзим, а сам у липні 2022 року знову став на захист України від російських окупантів.
Віталій Володимирович Кармазін, солдат, водій протитанкового відділення протитанкового взводу військової частини А7103 загинув 3 липня 2023 року виконуючи бойове завдання у населенному пункті Червонопопівка Луганської області.
Наказом Міністра оборони Україна Віталій Володимирович Кармазін нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани».
За його заповітом поховання відбулося у селі Старі Бейзими.
Лебідь Андрій Сергійович народився 20 лютого 1997 року у смт Куп’янськ-Вузловий. У 2005 році сім’я переїхала до Коськова і Андрійко продовжив навчання у 2 класі Коськівської ЗОШ І-ІІІст. У 2014році після закінчення 11 класу пішов навчатися до Козятинського залізничного коледжу. Здобувши спеціальну освіту працював у Хмельницькому приватному підприємстві ДРІМСТАН.
У 2017 році був призваний до лав ЗСУ. Після служби в армії працював на Хмельницькому підприємстві АВТОСКЛО.
Відразу після повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022року пішов добровольцем до ЗСУ.
Проходив службу в охороні особливих об’єктів Нетішина та Славути. Пізніше був у Золочеві, Івано-Франківську. З 5 квітня по 5 травня цього року був на навчанні у Німеччині. Після навчання проходив службу на Красилівському полігоні, а 17 травня на Харківському напрямку.
Молодший сержант Лебідь Андрій Сергійович загинув 23 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Липці Харківської області під час мінометного обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.
Захоронений в селі Коськів.
Леончук Іван Олександрович народився 15 листопада 1996 року в селі Коськів. В липні 2022 року Іван вирішив піти добровольцем у Збройні сили України. Це було свідоме і виважене рішення. Незабаром йогонаправили на військове навчання до Великобританії. Після навчання продовжив захищати Батьківщину.
19 грудня 2022 року під час відбиття штурмових дій противника в районі населеного пункту Бахмут Донецької області вірний військовій присязі у бою, виявивши мужність і стійкість, загинув старший солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї гірсько-штурмового батальйону військової частини А1556 Леончук Іван Олександрович.
Йому було лише 26 років, мав багато планів та мрій, але не судилося...
Захоронений у селі Коськів
Ліщук Олександр Сергійович народився 15 листопада 1997 року в Чотирбоках. Одержавши повістку у липні 2022 року Олександр без вагань пішов до військомату. Пройшов короткотермінову підготовку і почав виконувати бойові завдання. Водій відділення забезпечення артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону Олександр Сергійович Ліщук загинув 8 липня 2023 року поблизу села Юрківка Запорізької області під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини.
Захоронений у селі Чотирбоки.
Оврашко Сергій Миколайович. народився 22 жовтня 1976 року в селі Коськів.
Активний учасник Революції Гідності.
Весною 2014 року добровольцем поїхав на Донбас, поповнив ряди батальйону «Айдар» Збройних Сил України, йому доручили командувати ротою розвідки.
Сергій Оврашко, командир розвідроти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» загинув 18 грудня 2014 року в районі міста Щастя Луганської області.
Указом Президента України Сергій Миколайович Оврашко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). На його честь названа вулиця та провулок у місті Шепетівка та центральна вулиця у с. Коськів.
Захоронений у селі Коськів
Пірич Анатолій Степанович народився 03 серпня 1969 року в селі Малі Каленичі Полонського району.
З 2015 року брав участь в антитерористичній операції, в квітні 2016 року був звільнений з лав ЗСУ і зарахований до оперативного резерву першої черги.
В травні 2020 року зновупішов на службу до війська по контракту.
В липні 2021 року його підрозділ відправили на нульові позиції під населений пункт Трьохізбенка, Щастя Луганськоїобласті і 24 лютого 2022 року Анатолій Степанович зустрів будучи на нулі. З перших днів повномасштабного вторгнення їх підрозділ попав в оточення, але змогли вийти. Далі битва за Сєверодонецьк, а 8 травня 2022 року Анатолій Степанович отримав важке поранення. Перенісши 17 операцій потроху повертався до життя і ставав на ноги.
19 листопада 2022 року він знову повернувся на передову до своїх побратимів.
Молодший сержант Пірич Анатолій Степанович загинув 27 грудня 2022 року виконуючи бойов ізавдання в районі населеного пункту Бахмут Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу командно - спостережного пункту військової частини, отримавши поранення несумісне з життям. Він мав численні відзнаки від командування.
Захоронений у селі Сошки.
Суський Валентин Володимирович народився 8 серпня 1974 року в селі Лавринівці.
20 вересня 2022року був мобілізований на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
10 листопада 2022 року солдат Валентин Володимирович вибув у розпорядження частини А4267 для подальшого проходження служби.
6 грудня 2022 року під час бойового завдання стрілець-снайпер Суський Валентин Володимирович загинув у районі Білогорівка Бахмутського району Донецької області, отримавши осколкові поранення несумісні з життям.
Захоронений у селі Лавринівці.
Хом'як Петро Анатолійович народився 12 липня 1986 року в селі Вербівці. Тут пройшло його дитинство і юність. Навчався у Вербовецькій школі. Працював в колгоспі, їздив на заробітки, жив… Старався для сім'ї, для дітей.
14 лютого 2023 року Петро був мобілізований до ЗСУ.
Пройшовши навчання в одній з військових частин у м. Старокостянтинів, боронив нашу незалежність і волю на сході України на Запорізькому напрямку. Турботливий і люблячий татусь. Разом з дружиною виховували трьох діток. Мали свої мрії, плани на майбутнє. Але жорстока війна обірвала їх.
Стрілець 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти загинув в населеному пункті П’ятихатки Запорізької області.
Захоронений в селі Вербівці.
Числюк Валерій Анатолійович народився 13 липня 1976 року в с. Білопіль.
У квітні 2015 року Шепетівським військоматом був мобілізований до Збройних сил України. Після бойової перепідготовки був направлений в зону АТО.
Солдат бойової машини розвідки Валерій Числюк загинув 3 грудня 2015 року поблизу Маріуполя між селами Талаківка і Сартана.
Указом Президента України Валерій Анатолійович Числюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
На честь героя у рідному Білополі назвали вулицю де він жив і де донині проживає його мама Любов Іванівна Числюк.
Захоронений у селі Білопіль.
